понеділок, 9 березня 2015 р.

День народження Тараса Шевченка

Надзвичайно талановитий український поет і художник, прозаїк і етнограф, який вільно писав як українською, так і російською мовами, Тарас Григорович Шевченко, народився 9-го березня (за старим стилем 25-го лютого) 1814-го року в сім’ї кріпосного селянина, який мешкав у селі Моринці, Київської губернії, що нині є Черкаською областю. Не важко здогадатися, що за народженням він був таким же рабом, як і його батьки, які незабаром покинули його, залишивши цей світ на суд Божий.

Чи міг тоді хто передбачити, що ім’ям цього юнака колись стануть називати деякі кораблі, друкувати його зображення на державних грошових купюрах, поштових марках, ставити йому розкішні пам’ятники і численні меморіальні таблички, випускати на його честь ювілейні монети і засновувати всілякі премії? Але так вже влаштований цей грішний світ ...

Про його біографію написано немало і я не буду повторюватися про це. Зауважу лише, що за своє коротке життя, а прожив він чимало, 47 років і один день, Шевченко сповна наситився стражданнями, серед яких були і результати власних помилок, але він не міг не жадати того, до чого прагнемо всі ми - життя і свобода, самореалізація і благополуччя, мир і повага, прості людські цінності. Його творчість це його душа, в ньому він був чесний і добрий, ярий і нескінченно багатий. З Днем народження Тараса Григоровича Шевченка!


3 коментарі:

  1. А який улюблений вірш Шевченка в тебе?

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. Буду відверта, це не мій улюблений поет. Ліну Костенко та Лесю Українку я більше люблю. Не так давно вірш Кобзаря почула. Сподобався:
      Мені однаково, чи буду
      Я жить в Україні, чи ні.
      Чи хто згадає, чи забуде
      Мене в снігу на чужині –
      Однаковісінько мені.
      В неволі виріс меж чужими,
      І, не оплаканий своїми,
      В неволі, плачучи, умру,
      І все з собою заберу,
      Малого сліду не покину
      На нашій славній Україні,
      На нашій – не своїй землі.
      І не пом'яне батько з сином,
      Не скаже синові: “Молись,
      Молися, сину: за Вкраїну
      Його замучили колись”.
      Мені однаково, чи буде
      Той син молитися, чи ні…
      Та не однаково мені,
      Як Україну злії люде
      Присплять, лукаві, і в огні
      Її, окраденую, збудять…
      Ох, не однаково мені.

      Видалити