Опис досвіду

Формування громадянської компетентності учнів на уроках та в системі позакласної роботи з правознавства

Адольф Дістерверг колись сказав: «Учитель повинен свідомо йти в ногу з сучасністю, пройматися й надихатися силами, які пробудилися в ній». Сучасність вимагає від вчителя правознавства по новому подивитися на свій предмет, адже саме курси «Практичного права» в 9 класі та «Правознавство» в 10 є базою для сприйняття і розуміння дитиною тих змін, що відбуваються нині в Україні.

Наша держава перебуває на шляху радикальних політичних, соціальних та економічних перетворень, обравши шлях переходу від тоталітарних ідеологій до свободи й демократії, національного відродження, цивілізованої, соціально зорієнтованої економіки, побудови нового громадянського суспільства.

О.В. Сухомлинська наголошує, що особливого значення в сучасних умовах непростого формування громадянського суспільства набуває вияв конкретних проявів громадянськості. Саме тому вже котрий рік поспіль працюю над темою «Формування громадянської компетентності учнів на уроках та в системі позакласної роботи з правознавства» В певній частині елементи формування громадянської компетентності відображені в сучасних працях з методики навчання правознавства та історії І. Усенка, О. Наровлянського, Л. Пироженко, О.Пометун, Г. Фрейман , Т. Ремех . Але нова сторінка історії України, яку ми сьогодні пишемо, змушує по-новому подивитися на дане питання. Актуальність проблеми формування громадянської компетентності учнів на уроках правознавства зумовлена, насамперед, пошуками адекватних сьогоденню моделей організації громадянської та правової освіти, оскільки сучасний громадянин – це особистість з активною життєвою позицією, яка спроможна приймати самостійні рішення і нести відповідальність за власні вчинки.

Під громадянською компетентністю як ключовою О. Пометун розуміє здатність, спроможність людини активно, відповідально й ефективно реалізовувати громадянські права і обов’язки з метою розвитку демократичного суспільства. Громадянська компетентність є інтегративною характеристикою особистості, яка включає й певний рівень психологічної готовності до активного здійснення суспільного життя – громадянськість

Формування громадянської компетентності при вивченні правознавства базую на удосконаленні:
  • наукових уявлень про відносини між громадянами, громадянином і суспільством, громадянином і державою;
  • способів діяльності, практичних вмінь, моделі громадянської поведінки;
  • громадянських ціннісних орієнтирів, і насамперед, цінностей, задекларованих Конституцією України;
  • досвіду самостійного вирішення багатоманітних проблем, що виникають в приватному та публічному житті громадянина як суб’єкта громадянського суспільства.

Тому при побудові моделі навчання «Формування громадянської компетентності» виокремила 3 складові: когнітивну, процедурну і габітуальну.

Під когнітивною складовою розуміється певний рівень знань, а також певний рівень готовності і здатності до опанування цими знаннями, який може вважатися необхідним для того, щоб забезпечити партиципацію. Мається на увазі знання учнів про інституціональну організацію політичної системи, про функціональні взаємозв’язки всередині самої системи, а також її взаємодіях зовнішньополітичного та зовнішньоекономічного характеру.

Під процедурною складовою розуміються ті знання і здібності, які необхідні для того, щоб потенційний політичний актор дійсно зміг би реалізувати існуючі в межах даного інституційного порядку можливості впливу і партиціпації. 

Габітуальна складова передбачає наявність здібності (навичок) і внутрішніх установок, необхідних для того, щоб знання про організацію політичної системи і про реально існуючі шляхи для вирішення наявних проблем доповнити відповідною практичною активністю.

Цілісність даної системи навчання сприяє формуванню громадянської позиції випускника школи, його самореалізації в умовах свободи економічного, політичного та свідомісного вибору. Однак природа компетентності така, що оптимальні результати у розв’язанні проблем можливі лише за умови глибокої особистої зацікавленості людини.

Яким критеріям повинен відповідати учень-громадянин, щоб його можна було назвати компетентним? Якщо виходити з точки зору аналізу сучасних демократій, то маємо наступну картину: хороший громадянин виявляє гарячий інтерес до політичного і суспільного життя; він добре інформований про законодавчу базу, слідкує за змінами в ній; спільно з співгромадянами він бере активну участь у вирішенні суспільних питань; він здійснює активний вплив на політику уряду через голосування, висловлює власну точку зору, бере участь у громадських об’єднаннях тощо. У всіх зазначених діях мотивацією служить лише спрямованість на всезагальний добробут.

В умовах, коли виникають та загострюються суперечності між кількістю знань і способами оволодіння їх реалізації, враховуючи попит суспільства і морально етичні принципи, для мене важливо було підібрати такий методичний інструментарій, який став би ефективним у навчально-виховному процесі.

Методологічною основою сучасного формування ціннісного компонента громадянської компетентності для себе я обрала міждисциплінарний підхід до аналізу змісту навчальної інформації, оскільки об’єкт вивчення юридичної дисципліни часто збігається з об’єктом, що досліджує політологія, філософія, соціологія, історія, менеджмент, державне управління тощо. Розгляд кожної теми здійснюю через міждисциплінарну призму, що дає змогу формувати системність ціннісної складової громадянської компетентності учнів.

Реалізація діяльнісного компонента громадянської компетентності ефективно здійснюється перш за все через інтерактивне навчання, організацію цілеспрямованої активної пізнавальної діяльності дитини. Серед можливих інтерактивних технологій перевагу надаю технології розвитку критичного мислення, технології кооперативного навчання та технології опрацювання дискусійних питань.

Право – це наука аналізу і доказу. Тому на уроках завжди пропоную аналіз правових ситуацій. Для певного розуміння причин, які призвели до розуміння того чи іншого важливого в минулому рішення використовую такі методи, як «дерево рішень» (учні вчаться розуміти механізм прийняття рішень, інколи і суперечливих), «діалог Сократа» та структуровані дебати. Два останні методи є ефективним засобом вироблення в учнів вміння зрозуміло і логічно сформулювати свою позицію, знаходити переконливі факти і аргументи на підтримку власної позиції. 

Важливе місце для мене посідає проектна робота: організація різноманітних навчальних проектів, що можуть містити проведення певних учнівських акцій і компаній, видання газет і журналів тощо. 

Вважаю, що у процесі уроку має реалізуватися також і особистісний характер спілкування всіх учасників педагогічної взаємодії, що передбачає врахування особистісного суб’єктивного життєвого досвіду школяра, загальну зацікавленість учня у предметі спілкування, бажання дізнатися думки однокласника, самоусвідомлення власної позиції через аналіз різних точок зору.

Для досягнення найвищого результату намагаюся створити на уроках максимально демократичну атмосферу, дати можливість для самостійних дій і відповідальності учнів на рівні їхнього розвитку. Нові часи вимагають вчителів нового формату, які слугують взірцем демократичних відносин. 

Формування та розвиток громадянської компетентності не можливо здійснити лише в межах вивчення правознавства. Воно має поширюватися за межі занять з курсу, оскільки шкільне життя є складовою освіти дитини й охоплює взаємовідносини між учнями й учителями, вчителів один з одним та з адміністрацією, діяльність, до якої дитина залучена, обов'язки, які вона виконує. 

Правознавчий напрям у виховній позакласній роботі реалізую завдяки великій кількості виховних форм, засобів, методів, прийомів. Всі вони апробовані в практиці і зарекомендували себе як ефективний механізм педагогічного впливу. Серед них хочу виділити ті, які використовую у своїй діяльності: 
  • залучення членів місцевої громади до організації та проведення круглів столів з правознавчих питань; 
  • організація учнівського самоврядування; 
  • співпраця з відповідними комісіями чи службами місцевого самоврядування; 
  • волонтерська робота учнів; 
  • зустрічі з представниками влади та працівниками правоохоронних органів; 
  • різноманітні свята, конкурси та змагання (наприклад, Правничий квест до Дня юриста, турнір «Розумники і Розумніці»,);
  • суспільно-політичні дебати та тематичні вечори старшокласників та ін. 
Вважаю, що велику роль відіграє особистий приклад вчителя. Тому, активно долучаюся до міських заходів і акцій.

Для об’єктивної оцінки сформованості в учнів громадянської компетентності на початку і в кінці курсу проводжу анкетування. За його результатами можна простежити, що така система роботи приносить вагомий результат. У 2013/2014 н.р. рівень сформованості громадянської компетентності в учнів значно виріс. 

Формування компетентного громадянина України вкрай важливе завдання кожного вчителя правознавства. Я сподіваюся, що мої вихованці стануть свідомими громадянами України, які будуть цікавитись, оцінювати, виражати особисту точку зору щодо подій, які відбуваються в сучасному суспільстві.

Презентація досвіду

1 коментар: